Практика адвоката Зоріної​ Олени Валентинівни

Довгий список справ, що вирішувались в судах України на користь клієнта. З 2012 року Адвокат Зоріна представляла інтереси клієнтів у тому числі юридичних осіб, у судах Херсонської, Миколаївської, Івано-Франківської, Одеської, Хмельницької, Житомирської областей. За цей період підготовлено та завершено з позитивним результатом понад 200 справ у господарських, цивільних та адміністративних судах усих інстанцій. Надано понад 100 консультацій з правових питань. За весь період – жодної скарги від клієнтів.

Усиновлення дитини тіткою - громадянкою іноземної держави. За правилами чи як виключення?

Child Custody, Adoption And Surrogacy Скажу одразу — це непросто, є лише одне виключення.
Так зване міждержавне усиновлення – є самостійним інститутом міжнародного приватного права.
У після усиновлення дитина урівнюється в особистих і майнових правах з рідними дітьми усиновлювача, його родичами між якими виникають такі ж права і обов’язки, як між родичами за походженням.
Одночасно усиновлені діти втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов’язків у відношенні до своїх батьків та їх родичів.
Міждержавне усиновлення в Україні здійснюється тільки за участі Міністерства соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики).
Відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» — усиновлення  дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування,  на усиновлення чи виховання в сім’ї громадян України.
Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, і досягла п’яти років.
Виключення з цього правила стосується усиновлювача, що  є родичем дитини.
Усі документи, строки, порядок отримання висновку про доцільність усиновлення, дозвіл та рішення суду – все за правилами.
З практики: тітка – громадянка іноземної держави усиновила 3-річного племінника тільки після отримання згоди його біологічного батька, попри те, що він не був вказаний батьком у свідоцтві про народження дитини. Спір між біологічним батьком і сестрою померлої матері дитини міг тривати дуже довго, проте, делікатно і професійно запропонована адвокатом мирова угода – дала свій результат. Інтереси дитини понад усе, навіть понад інтереси біологічного батька.

Аліменти і додаткові витрати на дитину. В чому різниця?

Сімейний кодекс України передбачає обов’язок батька приймати участь у додаткових витратах на свою дитину, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Додаткові витрати – це половина всіх витрат на дитину, що не покривається аліментами та підтверджені документально (чеки, квитанції, рахунки). Розмір додаткових витрат встановлюється рішенням місцевого суду за позовом матері тільки у твердій грошовій сумі. Стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно (до досягнення дитиною повноліття).
Слід об’єктивно оцінювати матеріальне становище батька, тим паче, якщо він безробітний чи має непостійний дохід.  З практики: рекомендується просити суд стягнути меншу частину реальних витрат, демонструючи в такій спосіб врахування фінансового становища батька дитини.

Спадкування. Спадкове майно під арештом.

З практики: Після смерті чоловіка, дружина звертається до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і має на увазі квартиру, в якій живе 25 років, але придбану  чоловіком ще до шлюбу. Проте, не може отримати спадщину через заборону вчинення будь-яких дій з квартирою через накладений судом арешт.
Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальних  дій, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є запис про накладення арешту на вказану вище квартиру. Вказана і підстава арешу: Ухвала одного з районних судів м. Києва, що задовольнив заяву кредитора до колишнього власника квартири. Запис про арешт внесеного однією з державних нотаріальних контор на підставі архівного запису.
Що з цим усім робити? Звертатись до суду з позовом про звільнення з-під арешту квартири. Надати докази виникнення у чоловіка права власності (дата купівлі), доказів відсутності боргів перед кредитором, що претендує за рахунок арештованого майна отримати своє, підтвердити, що цим арештом порушується ваше право, як спадкоємця, підтвердити факт звернення до  нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, надати докази відмови нотаріуса, яка і є підставою (приводом) для звернення до суду за захистом порушеного права  і чекати позитивного рішення. На підставі судового рішення звернутись до реєстратора аби вилучити запис про арешт і оформити спадщину.

Борги по картковому кредиту стягнуть з зарплати і пенсії БЕЗ СУДУ.

Незначний за сумою кредит, отриманий у т.ч. онлайн, на підставі договору з банком чи іншою фінансовою установою, строк погашення якого прострочено, миттєво перетворюється у суму, що у кілька разів перевищує ваш борг. Збільшення боргів відбуається за рахунок штрафів, пені, інфляційних нарахувань та річних, про які ви читали у договорі, але не задумувались про наслідки.
Банки неохоче займаються такими дрібними кредитами, попри те, що «роздають» картки усім бажаючим. Стягувачем за виконавчим написом нотаріуса може стати компанія, про яку ви не знали, проте, вона купила у банку ваш борг за незначну суму і почне діяти швидко, аби отримати свої дивіденди від «невдячної» роботи з боржниками.
Один лише крок: компанія звертається до нотаріуса з повним пакетом докуменів з доказами скільки, коли і на яких умовах ви отримали кредитні кошти; надає розрахунок заборгованості з усіма штрафами і пенями та доказ направлення вам листа про заборгованість.
Нотаріус вчиняє виконавчий напис і пропонує стягнути з вас, як боржника, вже нараховану компанією суму заборгованості.
Виконавчий напис є виконавчим документом, на підставі якого державна виконавча служба відкриває провадження і виносить постанову про стягнення заборгованості з усих ваших коштів (пенсіїї, зарплати, з усих ваших рахунків в усих інших банках). Постанова КМ України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Якщо іпотеки недостатньо - борги залишаються зобов`язанням.

Боржник зобов`язаний виконати усі свої зобов`язання у т.ч ті, що не покрили кошти від  продажу іпотечного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Верховний Суд сформував нову правову позицію, згідно з якою «якщо вартості предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу в повному обсязі, то кредитор може стягнути решту суми заборгованості з боржника (Постанови від 11.04.2018 р. у справі №761/17280/16-ц та від 14.11.2018 р. у справі №910/2535/18).
Співіснування нової правової позиції і ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» з прямою вказівкою на недійсність «будь-яких наступних вимог іпотекодержателя» покаже судова практика.

Для передачі в оренду земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності потрібна воля. Наявність у власності об`єктів нерухомості на комунальній землі не гарантує права оренди цієї землі.

Надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом договору оренди за умови досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору. Правовий висновок викладений у постанові Великої Палати ВС від 30 травня 2018 р. у справі №826/5737/16 (провадження №11-475апп18).
Відсутність рішення ради про передачу позивачеві в оренду для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень земельної ділянки, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) шляхом укладення з ним відповідного договору оренди.
За змістом статей 116, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.
Відносини щодо передачі земельних ділянок у користування (оренду) із земель комунальної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в ЗК України та Законі України «Про оренду землі».
Договір купівлі-продажу нежилих приміщень: кафе, магазинів, торгових рядів, надає право звернутись до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки більшої площі аніж  для експлуатації та обслуговування зазначених нежилих приміщень
Згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення його у встановленому законодавством порядку, надає право звернутись до ради лист із пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, однак не зобов`язує власника (раду) укласти такий договір.

Володіє чи не володіє землею якщо... Державний акт на право постійного користування старого зразка.

Адвокат Зоріна Олена Валентинівна

На колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею і датовано 1995 роком.
КСП реорганізовано шляхом перетворення у Сільськогосподарське товариство (СТОВ), Державний акт залишився не переоформленим.
Право постійного користування  земельною ділянкою не припинено, вилучення земельної ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування незаконне, оскільки  припинення КСП як юридичної особи має наслідком правонаступництво.
Такого висновку Верховний Суд України дійшов у Постанові від 21.02.2011 р. у справі №21-3а11.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності або право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера
Законом України «Про Державний земельний кадастр» (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Тобто є дійсним Державний акт на право постійного користування землею зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею датований 1995 роком.
Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду від 31.01.2019р. у справі № 914/839/18, від 10.10.2018р. у справі № 907/916/17, від 02.04.2019р. №921/710/17-г/6.